АМФЕТАМИН Розовый Киров

Оу, друзья, вы только представьте такой раз. У меня закончились закладки, надо было что-то срочно взять, убить голод души. Решил я отправиться в район, где всегда можно найти халу наркоманскую.

Я знаю одного надежного нарика, прозвищем Гидропон. Он всегда поможет в трудную минуту. Ну ок, амфетамин я уже был привык курить, но гидропон - это совсем другое дело. Это вообще будет что-то!

Итак, я связался с Гидропоном по телефону, он сказал, чтобы пришел в какое-то абшабашенное место, в черте города.

Ну, я пришел, конечно. И каким-то образом оказался на крыше. Вот он, Гидропон, стоит там, задорно замахивается косяком. Я подхожу ближе, он мне его протягивает. Я зажигаю, задымил и пока курю, прикидываю, как же мне гулять по крышам города.

У меня вообще никакой высотки не было, но я решил всё равно попробовать. Может, у меня есть скрытый талант крутиться на высоких вершинах?

Ну, я выдохнул дым и взлетел, словно птица на этой амфетаминовой волне. Я бегал по бетонным островам, словно чертик с горы, а потом стену перепрыгивал, словно Чебурашка с крышными делами.

Друзья, представьте себе этот вид. Я крутился, как угорелый, делал флипы в воздухе, и это всё на крыше дома, с высоты огромной.

Там было такое сочетание легкости и кайфа, что я окончательно потерял голову.

Но потом меня охватила усталость. Понял, что нельзя бежать от реальности всегда, надо иногда остановиться, успокоиться. Всё-таки жизнь - она одна, ничего не поделаешь. И я спрыгнул с крыши, словно кузнечик с шарика.

Ну и как вы думаете, куда я спрыгнул? Прямо на хату какого-то нарика. Он, бедняга, сидит, вадит героин. Я прыгнул ему на самые закладки, а ему сразу улегчение. Вид такой был - он с глазами широко раскрытыми, словно удивленный кот, а я в голове амфетамин шуршит, словно листья осенние.

Мы просто сидим и говорим, говорим о жизни, о крышах, о наших пустых глазах.

Дарова, бро, как жизнь?

Как крыша?

А кайф?

Кайфово

Так, друзья, получается, что я гулял по крышам города, срывался от реальности, но потом возвращался на землю и общался с нариком, делал голову круглой. Вот такой я - наркоман-рэпер, всегда в поисках халявного кайфа.

Но в конце концов я понял, что всё это не то. Что толку бегать по крышам и потерявшимся душам говорить о жизни? Надо успокоиться, забыть этот черезкосячный район и обрести свою истину.

Безусловно, амфетамин и гидропон - это весело, это кайфово, но всегда останется пустота внутри. Надо найти настоящие цели, а не погружаться в мир галлюцинаций и наркотического угара.

И потому я, идущий из глубин тьмы, покидаю это безумие и несу свои музыкальные идеи. Может, они доставят радость и удовлетворение мне и всем моим слушателям.

Але-хо-хо! Що тут у нас, народець? Розказуватиму вам сьогодні крутезну історію, як я, наркоман комік, засмоктився амфетаміном і почав шмаляти на пляжі! Взагалі, як тільки я почуваю, що трохи налитувався, у мене виникає мегаідея, і таке завжди виходить. То ж готові до екстазу?

Заготовив я собі купу закладок на цей вихідний, обіцяв собі влаштувати веселу вечірку. І ось вона, довгоочікувана пятнична ніч! Малий, кумик-дистриб'ютор, приїжджає до мене на байку із своїм баяном. І клопітко вибираю для себе дозу мефедрону, щоб дати жару без папараці. Але треба бути обережним, уникати всяких мамонтів, бо тут може вискочити один з них, і приділити мене зайвої уваги. Я ж не маю часу на таких дрянь.

Отож я кидаюся швидкісно курити свою шняжку. І тут, під польотом моїх мірських турбогвинтів, я відчуваю, як цей стимулюючий сплав очіплює моє тіло, даруючи неймовірне екстатичне блаженство. Вечір стає яскравішим, звуки музики мов сексуальні зайчики, що побігли вигадати нові пози. І я, як художник-експериментатор, показую своїм друзям, що таке справжня свобода від уявних меж і стереотипів.

А в якийсь момент, як уже вся компанія відчуває внутрішній адреналін, я пропоную потоваришувати на пляж, щоб розвантажитися від всіх наших "шалених витворів мистецтва". Тут якраз ідеальне місце для величезного веселого шоу. Кругом тільки народ, пляжні парасольки, крихка веселка бікіні і одні штани розміру XXXL. Ну а ми, злих коміків, зі своїми чорними сорочками і вогненними очима, вирішуємо показати всім, як влетіти в неймовірну атмосферу мандрівки по уявних просторах.

На сцені гримить рок-н-ролл, а ми підтягуємося до рок-н-роллу своєю шняжкою. Іноді і шмаляти треба з рокерським задором! Ми рухаємося, як астронавти на місячній поверхні, словно головні герої фільмів про постапокаліпсис. А потім, вирішуючи покорити цілий світ, я починаю свій виступ-імпровізацію. Шоу від наркомана-коміка! Бадьорі глядачі раптом вуетають, особливо, коли я починаю розповідати про свої пригоди з мефедроном.

"Але, діти, не повторюйте мої помилки! Хоч меф тягне на себе як магніт, він же може змінити тебе настільки, що ти починаєш виростати собі роги на голові і розказувати всім про життя на Юпітері!"

Але поки я розповідав крутезну історію, вже смеркало. І ми з командою вирішуємо перетворити пляж в лазурну дискотеку. Музика, світло, танці – все по-дорослому з голлівудським блеском. І тут я, ефектно швидко починаю забувати про свої наркотичні пригоди та віддаюся щасливому пляжному безладдю. Ловлю хвилі екстазу, все літає навкруги, мерехтить, ніби невловима вітрина в нічних вікнах. Ми всі стаємо одним цілим, багатогранним фірмаментом, що палає неможливими кольорами.

Час летить, а я все ще на хвилі ейфорії, підбадьорений своїми наркотичними ілюзіями. Розповідаю афторитетній публіці свої умори, як шукаю цінні закладки на крихкій нічній зорі. І тут, коли сонце починає з'являтися на обрії, ми всі втрачаємо свій адреналін і ветер розвіває наші мокрі волосся врівні з морськими хвилями.

Зморшки від нічних танців та пригод проростають на моєму обличчі, нагадуючи мені про те, що ілюзії сходять на ніч. Але це не кінець, це лише початок нової історії. Мені захотілося втягнути цілий світ у свій комедійний вир, показати кожному, що наркотики – це всього лиш спосіб вийти за межі, відчути усю красу та адреналін життя без обмежень. А ви готові на екстремальну подорож у світ комічного наркозу?